Новоорлеанський кінофестиваль зосереджується на музичних документальних фільмах, провідним серед яких стала світова прем'єра «Victory»

На фестивалі 2026 року показали 150 фільмів, серед них — блок із 15 музичних документальних стрічок. Фільмом відкриття та світовою прем'єрою став «Victory» режисера Бена Чейса (Ben Chace) — американського кінематографіста та музиканта, який живе в Парижі. Стрічка розповідає про ікону ритм-енд-блюзу та госпелу Ірму Томас, якій на момент зйомок у 2024 році було 83 роки, у процесі запису її першого за тридцять років госпел-альбому. Знятий частково в студії Esplanade Studios та на госпел-концерті в єпископальній церкві Святого Луки (St. Luke's Episcopal Church), фільм показує роздуми Томас про віру та про музичну традицію, пращурів якої здебільшого вже немає серед живих. Чейс також представляє саме місто Новий Орлеан як своєрідного супутнього персонажа в історії Томас, вплітаючи в сюжет її гостьовий виступ із Rolling Stones на Jazz Fest та її хедлайнерський концерт у церкві Святого Луки.

Фільм «Dew Drop Inn: Resistance and Resilience» новоорлеанського режисера Майкла Мерфі (Michael Murphy) розповідає післявоєнну історію закладу Dew Drop Inn та його власника Френка Пайнії (Frank Painia). Заклад фігурував у путівнику Negro Motorist Green-Book із 1936 по 1966 рік і був одним із центрів руху за громадянські права в епоху законів Джима Кроу. Кадри повторного відкриття закладу у 2024 році надають фільму сучасного звучання. Архівні свідчення Ерла Палмера, Арта Невілла, Аллена Туссена та Козімо Матасси, а також розповідь онука Пайнії Кена Джексона заповнюють історичні прогалини.

Серед інших музичних документальних фільмів у програмі були «Last Night at the Palm Court» — про традиційний джазовий заклад на Декейтер-стріт; «Maestro» — багаторічний портрет керівника шкільного оркестру Вілберта Роулінса-молодшого (Wilbert Rawlins Jr.); та «King of the Chitlin Circuit» — про 92-річну блюзову зірку Боббі Раша (Bobby Rush). Онлайн-перегляди тривають до 1 листопада.