Космічні хвилі показали, що магнітний щит Землі найсильніше страждає взимку
Нове дослідження науковців зі США та Фінляндії показало, що хвилі Кельвіна — Гельмгольца на межі магнітосфери Землі є асиметричними: зимова півкуля поглинає найсильніший тиск сонячного вітру. Відкриття може підвищити точність прогнозів космічної погоди.
Спільна команда дослідників зі США та Фінляндії за допомогою комп'ютерних симуляцій пояснила, чому хвилі нестійкості Кельвіна — Гельмгольца (KHI) на зовнішній межі магнітосфери Землі поводяться асиметрично. Такі хвилеподібні структури виникають, коли сонячний вітер — потік високоенергетичних частинок від Сонця — вдаряється про межу магнітного поля Землі. Дослідження, опубліковане в журналі Geophysical Research Letters, показало, що хвилі не є дзеркальним відображенням одна одної в обох півкулях, а це означає, що різні ділянки магнітного щита зазнають різного рівня навантаження від космічної погоди.
Дослідники визначили кілька чинників, що стоять за цією асиметрією: чи це ранковий, чи вечірній бік планети, зимова чи літня півкуля, а також орієнтація самого магнітного поля. З них зимова півкуля виявилася стороною з найсильнішою хвильовою активністю, тоді як напрямок магнітного поля сонячного вітру визначає, який фланг — ранковий чи вечірній — зазнає більшого впливу.
Головний автор дослідження, доктор Лаурі Голаппа (Lauri Holappa), науковий співробітник Академії Фінляндії (Academy Research Fellow) в Університеті Оулу, простежує відкриття до 2020 року, коли він як постдокторант перебував у NASA і помітив незвичні зображення в симуляціях магнітосфери. Згодом він зрозумів, що це хвилі KHI, які поводяться по-різному на протилежних сторонах магнітосфери, — прояви одного й того самого явища.
Точне знання того, де магнітний щит зазнає найбільшого тиску, важливе для захисту супутників та наземних електронних станцій від збурень сонячного вітру. Очікується, що результати команди сприятимуть створенню точніших моделей прогнозування космічної погоди.
