Дослідження виявило нерівномірне вивчення кліматичних точок неповернення та прогалини щодо систем, що швидко нагріваються

Дослідження, опубліковане в журналі PNAS і висвітлене 10 жовтня 2026 року, показує, що кліматична наука нерівномірно зосереджена на системах, які з найбільшою ймовірністю можуть перевести планету в новий стан. Дослідники проаналізували 20 736 наукових публікацій про 14 кліматичних точок неповернення за період з 2000 по 2025 рік і виявили, що лише близько 8,1% праць безпосередньо досліджували динаміку таких переходів - зокрема раптовість чи незворотність процесів.

Основна увага була зосереджена на льодовиковому щиті Гренландії та Атлантичній меридіональній перевертальній циркуляції (AMOC), тоді як раптове розтавання бореальної мерзлоти та субполярний круговий вир Північної Атлантики отримали значно менше досліджень - попри подібно низькі оціночні порогові значення потепління: приблизно 1,5°C вище доіндустріального рівня для мерзлоти та Гренландії і близько 1,8°C для субполярного виру.

Автори попереджають, що оцінки ризиків, які лягають в основу майбутньої сьомої доповіді МГЕЗК (AR7) та кліматичних переговорів COP31 в Анталії у листопаді, можуть систематично недооцінювати деякі з найнебезпечніших і найменш вивчених зворотних зв'язків у земній системі. Дослідження з'явилося за кілька днів до пленарного засідання МГЕЗК в Аддис-Абебі, на якому має бути визначено графік підготовки AR7, що надало публікації неабиякої політичної ваги.