Біорозкладні пластики з ферментами розчиняються в глибинах океану за кілька місяців

Команда під керівництвом дослідників Токійського університету розробила компостовані пластики із власним вбудованим механізмом розкладання: ліофілізовані термостабільні ферменти, введені безпосередньо в структуру пластику. Науковці протестували чотири полімери — PBS, PBSA, PCL і PBAT — виготовлені у вигляді плівок та мікрогранул, щоб імітувати реальне морське сміття.

Використовувалися два ферменти: ліпаза B Candida antarctica та кутиназа Humicola insolens — обидва здатні витримувати високі температури, необхідні для плавлення та формування пластику, не втрачаючи своєї білкової структури. У лабораторних випробуваннях на глибині 757 метрів три типи полімерів із вмістом кутинази лише 3% втратили майже всю масу за п'ять місяців, тоді як контрольні зразки без ферментів майже не змінилися. Четвертий полімер, PBAT, втратив трохи більше 12% за тих самих умов.

Принципово важливо, що ферменти залишалися активними на глибині 5503 метри — одному з найглибших океанічних середовищ, — а в мілких прибережних водах концентрації ферменту лише 0,1% було достатньо, щоб суттєво прискорити розкладання.

Дослідники застерігають, що покращена біорозкладність у морському середовищі сама по собі не гарантує екологічної стійкості, проте ця робота відкриває шлях до одноразових пластиків, здатних самостійно розкладатися, де б вони не опинилися в океані. Результати опубліковано в жовтні 2026 року, і вони можуть вплинути на міжнародні переговори щодо глобального договору про пластик.