Льодовик Твейтса, або «льодовик кінця світу», може вдвічі перевищити попередні прогнози підвищення рівня моря

Дослідження, опубліковане 12–13 жовтня 2026 року в журналі «Nature Communications» науковцями з Каліфорнійського університету в Ірвайні (UC Irvine) та Лабораторії реактивного руху NASA (JPL), подає значно тривожнішу картину внеску льодовика Твейтса у майбутнє підвищення рівня моря.

У попередніх моделях лінію заземлення льодовика — межу, де лід відривається від підстилаючого скельного дна й починає плавати, — розглядали як фіксовану точку. Нова модель натомість трактує її як зону заземлення шириною кілька кілометрів, що зазнає приливного накачування: океанські приливи періодично піднімають і опускають край льоду, і кожен цикл заганяє теплу морську воду на кілька кілометрів далі під льодовик, ніж допускали попередні припущення.

Такий тривалий контакт теплої води атлантичного походження з нижньою поверхнею льодовика різко прискорює базальне таяння. Модель збіглася з історичними супутниковими спостереженнями, починаючи з 1990-х років, у чотири рази точніше, ніж стандартні моделі, що надає її прогнозам додаткової достовірності.

За оновленими сценаріями Твейтс може додати близько 30 міліметрів — приблизно 1,2 дюйма — до глобального підвищення рівня моря до 2100 року, причому ймовірність того, що льодовик відірветься від стабілізуючого хребта Мугіно (Mouginot Ridge) до кінця століття, становить 60%.

Співавтор дослідження Ерік Ріньо зазначив, що попередні моделі довго не могли відтворити спостережувані темпи втрати льоду, і пояснив цей розрив відсутністю фізичних процесів, які тепер враховує механізм приливного накачування.